МАНІФЕ́СТ, у, ч.
1. Урочисте писане звернення верховної влади до народу з приводу якоїсь дуже важливої події (прийняття важливого законопроекту, оголошення війни тощо). Ми всі цілком зневірились у щирість та совісність крутійського уряду, який по маніфесті 17-го одхиляється дедалі направо (Коцюб., III, 1956, 285); Тієї ж осені Франц-Йосиф оголосив маніфест про війну (Козл., Сонце.., 1957, 69).
2. Писане звернення політичної партії або громадської організації, яке має програмний характер. Пора вже комуністам перед усім світом відкрито викласти свої погляди, свої цілі, свої прагнення і байкам про привид комунізму протипоставити маніфест самої партії (Комун. маніф., 1959, 34); Маніфест миру.
3. Писаний виклад творчих принципів літературного або мистецького угруповання, напрямку чи окремого автора. Перша п’єса Тобілевича — "Бурлака" — є ніби його ідейно-художнім маніфестом (Рильський, III, 1955, 283); Це ті, що оглушують читача, слухача чи глядача бубнами й літаврами рекламних маніфестів (Еллан, II, 1958, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 622.