МАНІЯ́К, а, ч. Людина, одержима якоюсь ма́нією (у 1 знач.). Іван.. починає вдивлятися в величезне одутле вусате обличчя, що звело на нього з стіни моторошно-камінний погляд маніяка (Кол., Терен.., 1959, 172); Були такі, що, прочитавши її [статтю], висміяли молодого вченого і назвали його маніяком, який хоче відродити часи шахраїв-алхіміків, що нахвалялися створити еліксир життя (Рибак, Час.., 1960, 131); Делегати конгресу затаврували ганьбою атомних маніяків з Пентагону (Ком. Укр., 7, 1962, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 623.