МАРЕ́НОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до маре́на1. Мареновий корінь; // Добутий із коренів марени. Мареновий барвник.
2. у знач. ім. маре́нові, вих, мн. Назва родини покритонасінних, до якої належать марена, хінне дерево, кавове дерево та ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 626.