МАРЖИ́НА, и, ж., діал. Худоба. — Маю всього одно паця [порося] й корівку, а отже би-м зараз на маржину побожив [забожився] (Март., Тв., 1954, 67); Зелені полонини, де чабани колись випасали маржину, стали місцем гарячих бойових сутичок (Скл., Карпати, II, 1954, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 627.