МА́РЛЕВИЙ, а, е. Прикм. до ма́рля. Марлева тканина; // Зробл., пошитий із марлі. На вікнах висіли марлеві занавіски (Тют., Вир, 1964, 37); Марлева пов’язка; * У порівн. Крізь прозорі, мовби марлеві, сувої хмарок пробивалася барвінкова голубінь неба (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 630.