МАРНОСЛО́В, а, ч., розм. Той, хто любить багато і беззмістовно говорити; базіка. Базікало і марнослов, "свій в дошку", як про нього казали друзі, він скрізь знаходив собі послідовників (Добр., Ол. солдатики, 1961, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 694.