МАРЦИПА́Н, а, ч. Тісто з товченого мигдалю, горіхів і т. ін. з цукром; кондитерський виріб із такого тіста. — Я сам бачив, як ви їли Якісь марципани… (Рудан., Тв., 1956, 124); -А ту [у в’язниці] в нас, Івасю, не марципани з медом, — ту, небоже, дубова каша і солом’яна постіль! (Фр., IV, 1950,482); [Францишка:] Вітайте. Я почастую пана графа такими марципанами, яких він, мабуть, ніколи й не куштував (Коч., І, 1956, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 634.