МАСТКИ́Й, а́, е́. Покритий, змазаний шаром жиру. До Зоні стала ходити.. Зонина ровесниця, чорнява, повновида, з таким "противним" блискучим, мастким волоссям (Л. Укр., III, 1952, 656); // Який добре змащує (у 1 знач.). Рицинова олія дуже поволі висихає, в’язка, мастка (Ол. та ефір. культ., 1956, 112); // перен. Густий, лискучий, як масло, жир. Його чоботи зачепили за щось тверде, шапка злетіла з голови, а руки аж по лікті пірнули в мастку грязюку (Оп., Іду.., 1958, 652).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 643.