МА́ТА, и, ж.
1. Сплетене із соломи або очерету покривало, підстилка тощо. Дістав [Нур] з кишені ключик і відімкнув чималеньку, обковану залізом скриньку, що непомітно стояла в кутку, накрита солом’яною матою (Ткач, Арена, 1960, 51); На токах, що не мають навісів, повинні бути брезенти або мати для захисту зерна від дощу (Колг. село, 9.VІІ 1954, 3); Мар’ян відірвав легко прибиту до одвірок очеретяну мату, і старий зайшов до оселі (Стельмах, І, 1962, 419).
2. М’яка підстилка, матрац, що захищає спортсмена від ударів під час падіння, стрибка. Гімнастична мата.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 644.