МА́ТОЧИНА, и, ж. Середня частина колеса у возі з отвором для осі та гніздами для спиць. Вода досягала до маточин коліс. Коні просто брели в воді (Н.-Лев., II, 1956, 390); Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, чи добре стягнув обруч дзвони, чи ввійшла на своє місце кожда спиця, чи міцно стоїть маточина (Фр., IV, 1950, 189); Колеса загрузли по маточини, а конячина така, що її з-за полудрабка не видно (Кол., Терен.., 1959, 130); // Середня частина машинового колеса з отвором для осі, вала тощо. При роботі зубчастого колеса в машині отвір у маточині служить для установки його на вал (Фрез. справа, 1957, 205); Маточини передніх коліс автомобілів.. установлюються на двох конічних роликових підшипниках (Підручник шофера.., 1960, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 652.