МА́ТОЧКА, и, ж.
1. Центральна частина квітки покритонасінних рослин, що є жіночим органом їх розмноження. Квітки у льону-довгунця правильні, дрібні.. Маточка складається з п’ятигніздової зав’язі й п’ятьох стовпчиків з приймочками (Техн. культ., 1956, 11); Я вже вивчала ботаніку і тому легко знаходила і тичинки і маточки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 41).
2. діал. Пестл. до ма́тка12. Та немає тих крамарок, що продають ріднесеньких маточок (Сл. Гр.).
3. діал. Хрещена мати. Казка починається за одного бідного чоловіка, котрий мав дуже багато дітей. Ціле село було у нього батечками і маточками (Калин, Закарп. казки, 1955, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 652.