МАТРА́Ц, а, ч. М’яка товста підстилка для лежання. По один бік кімнатки стояло просте ліжко, по другий бік стояв тапчан з матрацом (Н.-Лев., IV, 1956, 280); Завалені стіни фасадів творили грубий шар спресованих балок, матраців, ..залізних ліжок (Коцюб., II, 1955, 402); Від причілка й задньої стіни його [підвищення] вкривали матраци й килими, щоб спати і сидіти на ньому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 291); // Частина ліжка або дивана з дерев’яним каркасом і пружинами всередині, яку можна знімати. Пружиновий матрац.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 652.