МАХРА́, и́, ж., розм., рідко. Те саме, що махо́рка 2. [Старшина:] Знов начадив махрою? Скільки разів казав тобі, щоб не смів курити отії погані (Кроп., І, 1958, 499); Приятелі посідали над дорогою, раді один одному. Зінько з глибокої кишені дістав кисет з махрою, скрутили цигарки, затяглись їдким димом (Горд., II, 1959, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 656.