МЕДВЕ́ЖИЙ, а, е, діал. Ведмежий. Через річки, й ліси, легка думко, неси Мій привіт до братів на чужину, Що у темних борах, у медвежих норах В цю лиху, безпросвітню годину Вони мусять конать (Мирний, V, 1955, 302); [Дудка:] А на яку-небудь вдасть не наскочимо? [Хапчук:] Чудак ти, Андрюшка! Ну, яка тепер власть по медвежих закутках? (Мам., Тв., 1962, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 663.