МЕЛАНХОЛІ́ЙНО. Присл. до меланхолі́йний. Регіна прийняла його оповідання дуже меланхолійно та скептично (Фр., VI, 1951, 270); Невеличкий гурток людей стояв там і меланхолійно дивився вниз на землю (Ю. Янов., І, 1958, 155); * Образно. Меланхолійно розсівали листя верби, берези па осокори (Коз., Сальвія, 1959, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 668.