МЕЛОДИ́ЧНИЙ, а, е.
1. спец. Стос. до мелодії (у 1 знач.). Ніщинський користується всім мелодичним, ладовим і метро-ритмічним багатством українського музичного фольклору (Укр. клас. опера, 1957, 146); Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми (Мист., 6, 1955, 10).
2. рідко. Те саме, що мелоді́йний 1. Почався мелодичний Лисенків дует (Н.-Лев., III, 1956, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 670.