МЕЛОДІ́ЙНО. Присл. до мелоді́йний 1; милозвучно. Зложив [хлопчик] перед собою руки і став читати вголос. Рівно, мелодійно забриніла віршована мова (Вас., І, 1959, 94); З пагорбів мчали струмочки, і тихо, мелодійно дзюрчали арики (Десняк, II, 1955, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 670.