МЕ́ЛЬНИКІВ, кова, кове. Прикм. до ме́льник. Мельник той.. не любив розказувати, й від його Кармель не довідавсь би зроду нічого, коли б не було мельникової дочки (Вовчок, І, 1955, 351); Матвійко зметикував, що це і є той самісінький мельників син, який уміє розмовляти по-пташиному (Донч., VI, 1957, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 671.