МЕЛІОРА́ЦІЯ, ї, ж. Система заходів, спрямованих на корінне поліпшення природних особливостей земельних угідь з метою піднесення їх родючості (шляхом осушення, обводнення, укріплення сипучих пісків і т. ін.). Найбільш досконалим методом осушування є меліорація грунтів закритим дренажем (Наука.., 9, 1963, 9); Придбавши садибу, Володимир Галактіонович, як розповідають старожили, звернувся до хутірської громади з доброю порадою: зайнятись меліорацією, — зміцнити кручі посадками, зацементувати стоки яруг, всіма способами рятувати крутий прибережний схил від ерозії (Вол., Дні.., 1958, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 669.