МЕ́НШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати меншим (про обсяг, кількість, величину чого-небудь); зменшуватися. З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (Мирний, II, 1954, 78); Чує Хо, що сила його слабшає, що сам він меншає (Коцюб., І, 1955, 175); Відстань між планетою і ракетою меншала (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 109); Осінь непомітно золотила сади, розсипала багрянець. Дні меншали, ранки ставали прохолодними (Кочура, Родина.., 1962, 48); // безос. Дедалі втікачів і догонців меншає, але частіше з’являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти.. троянців і троянок (Л. Укр., II, 1951, 324); Води в шлюпці меншало, і вона більше не прибувала. Троє гребців виливали її касками, каструлею й були вже мокрі від поту й від води (Кучер, Голод, 1961, 229).
2. Ставати меншим (про силу, інтенсивність, ступінь чого-небудь); слабшати. Бабуся-зима знала людей. Вона знала їх зависті, злості, амбіції, знала, як тяжко гнобили себе, не раз бувало ще й кров потекла, але те вже давно було і з часом все те якось меншало, лагідніло (Кобр., Вибр., 1954, 183); Перша зірка блиснула, за нею Друга, третя — меншає пітьма (Ющ., Люди.., 1959, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 672.