МЕНШОВИ́К, а́, ч. Послідовник меншовизму, член меншовицької партії. Відмовляючись від революційної боротьби за відновлення Радянської влади, тобто за створення нормальних умов розвитку професійних спілок, меншовики і есери об’єктивно сприяли зміцненню капіталістичних порядків (Вісник АН, 1, 1957, 35); В боях за партію, несхитну й непоборну, Примусивши примовкнуть лжу тлетворну, Меншовиків отруєний язик, Мужнів, грізнів і кріпнув більшовик (Бажан, Роки, 1957, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 673.