МЕРКАНТИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до меркантилізму (у 1 знач.); пов’язаний з ним. Меркантильна політика; Меркантильна система.
2. перен. Дріб’язково ощадливий; корисливий (у 1 знач.). На особистій корисливості, на голому чистогані, меркантильних інтересах базується буржуазна культура (Тич., III, 1957, 314); Іван не зважав на клопітливі міркування свого меркантильного свата (Смолич, Мир.., 1958, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 678.