МЕРТВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. мертвля́ть; недок., перех.
1. Робити мертвим, позбавляти життя; убивати. Старих людей турки мертвили (Сл. Гр.); Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в’ялили, І ждала благодатного дощу Земля в той рік (Рильський, II, 1960, 292).
2. перен. Позбавляти життєвості, бадьорості. Така вже суть християнства, що воно не спонукає до розвитку всіх духовних і фізичних сил людини, а, навпаки, мертвить, тамує їх (Рад. літ-во, 18, 1955, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 680.