МЕРТВОРОЖДЕ́ННИЙ, а, е, заст., книжн. Мертвонароджений. [Річард (сам):] Душа моя за океан полине, а я зостануся бездушним тілом, серед костей, з потворою сією, мертворожденною (Л. Укр., III, 1952, 122); // у знач. ім. мертворожде́нний, ного, ч. Той, хто народився мертвим. * Образно. І в небо зносились салюти Із серць піднесених людських, І про хвилину цю забути Лише б мертворожденний міг! (Рильський, II, 1960, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 681.