МЕТАЛУ́РГ, а, ч. Фахівець з металургії. За післявоєнний період металурги УРСР добилися великих успіхів у підвищенні продуктивності праці (Рад. Укр., 8.І 1954, 2); Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби, підвішеної до такої самої мініатюрної сталевої рейки, — подарунок інститутові від металургів-умільців (Загреб., Спека, 1961, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 685.