МЕТО́ДИКА, и, ж.
1. Сукупність взаємозв’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. Мічурін показав Калініну всі свої досягнення, всі зразки нових дерев, всі сміливі починання, водночас пояснюючи найскладнішу багаторічну методику праці (Довж., І, 1958, 485); В процесі довголітньої роботи [академік] Іванов розробив досконалу наукову методику виведення нових високопродуктивних порід тварин (Наука.., 8, 1956, 31); З надзвичайно інтенсивним розвитком практики перекладної роботи створюється у нас, в Радянському Союзі, і справжня наукова теорія і методика перекладу (Мовозн., VII, 1959, 4).
2. Вчення про методи викладання певної науки, предмета. Ярошенко насупив брови й почав говорити навмисне про нудні методики (Вас., І, 1959, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 692.