МЕТРОПОЛІТЕ́Н, у, ч. Міська електрична залізниця, що проходить під землею в тунелях, а на поверхні по мостах-естакадах або по спеціально відведених ділянках вулиці. Ажурна споруда станції метрополітену "Дніпро" постає перед нами (Собко, Матв. затока, 1962, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 694.