МИ́КАННЯ1, я, с. Дія за знач. ми́кати.
МИ́КАННЯ2, я, с., діал. Дія за знач. ми́катися 1. Багато пастухів і лісорубів змушені були покинути Верховину, податися в Америку.. І там, в горі і в нестатках, ’миканні серед чужих людей, співали вони з плачем: "Верховино, світку ти наш…" (Цюпа, Україна.., 1960, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 701.