МИЛЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до миле́нький. А голосочок-то який! Тонесенький, милесенький такий… (Гл., Вибр., 1951, 24); — Братику мій милесенький! — скрикнула Маруся і обняла його рученятами (Кв.-Осн., II, 1956, 47); // у знач. ім. миле́сенький, кого, ч.; миле́сенька, кої, ж. Кохана людина. Ой місяцю, місяченьку, Зайди за комору, Нехай з своїм милесеньким Трошки поговорю! (Нар. лірика, 1956, 176); — Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!.. — лащиться дядько до тітки (Коцюб., І, 1955, 464).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 702.