МИЛОВИ́ДИЙ, а, е. Який має приємні, привабливі риси обличчя. Гарна дівчина Олеся, така повна, миловида (Стор., І, 1957, 79); Він брав її миловидою дівчиною з розкішними золотими косами, а в нього вона стала красунею (Стельмах, II, 1962, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 705.