МИЛОСЕ́РДІЄ, я, с., заст. Милосердя. Я різав все, що паном звалось, Без милосердія і зла (Шевч., II, 1963, 83); — Ну-с, чого розхлипалась, красуне! Жалко? Милосердіє душить? А якби наші голови отут котились? (Гончар, II, 1959, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 706.