МИМОХО́ДОМ, присл., рідко. Те саме, що мимохі́дь 1. Пішла я собі; підійшла мимоходом ік колодязю до корита (Барв., Опов.., 1902, 91); — Кому можна позаздрити, так це Єгипті, — підводиться із-за столу Брага. — Полагодить якомусь колгоспові ставок мимоходом, і центнер пшениці на кін (Гончар, Тронка, 1963, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 709.