МИРОЛЮ́БНО. Присл. до миролю́бний. [Фортунат (миролюбно):] Та нащо ті суди? (Л. Укр., II, 1951, 428); Три школи в них — російська та грузинська, Азербайджанська третя: три народи Живуть тут і працюють миролюбно (Рильський, III, 1961, 164); Хлопці незабаром побачили, що дід жартує: очі сяяли вже миролюбно й весело (Вас., Вибр., 1954, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 715.