Що oзначає слово - "мистецтво"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


МИ́СТЕЦТВО, а, с.

1. Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність. Уже б тепер не вдав [тесля] різьби такої, хоч би хто й замовив, минулося… Тепер аби хоч як, хоч без мистецтва хліба заробити... (Л. Укр., І, 1951, 442); Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам’ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертв серед мирного населення, — радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (Гончар, III, 1959, 236); // Галузь творчої художньої діяльності. На відміну від літератури, музики, живопису, скульптури мистецтво театру є насамперед мистецтвом живих діючих сценічних образів (З глибин душі, 1959, 66); В скарбницю нового, радянського поетичного мистецтва українська поезія внесла і вносить багато своїх, неповторних, тільки їй властивих барв (Про багатство л-ри, 1959, 109).

Мисте́цтво для мисте́цтва; Чи́сте мисте́цтво — реакційна естетична теорія і художня практика митців, спрямовані на відрив художньої творчості від суспільного життя. В. Бєлінський гостро засуджував тих літераторів, зокрема співців "чистої краси", "чистого мистецтва", які.. заплющували очі, щоб не бачити об’єктивної дійсності з її болями, кривдами, боротьбою (Мал., Думки.., 1959, 21).

2. яке, чого. Досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. І вчені, і проповідники, і навіть учні академій та університетів охоче дискутували, щоб вправлятися у вищій техніці промовницького мистецтва та тонкощах логіки й казуїстики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152); Воронцов щоразу був у захваті від свого таджика, коли той керував боєм. Це було справжнє мистецтво, впевнене, завжди винахідливе, точне (Гончар, III, 1959, 349); Рильський виявив у "Марині", крім прекрасного дару оповідача, мистецтво ліплення пластичних образів (Криж., М. Рильський, 1960, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 719.