МИТЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до митця, митців (у 1 знач.). — У мене в Петербурзі є один знайомий музика. Я до нього одішлю.. І вашу п’єсу надрукують, безпремінно надрукують… Багато знайдеться рук узятися за таке митецьке діло… (Мирний, III, 1954, 204).
2. Власт. митцеві (у 2 знач.); майстерний (у 1 знач.). О треба бути смілим, Щоб попишатися таким митецьким стрілом! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 720.