МИШ’Я́К, у́, ч. Хімічний елемент у вигляді твердої речовини сірого кольору з металічним блиском, яка входить до складу деяких мінералів. Якісні показники керченських покладів [залізних руд] гірші, ніж, наприклад, криворізьких, бо в керченських рудах багато миш’яку, фосфору і сірки (Наука.., 8, 1959, 7); // Препарат цієї речовини, що застосовується в медицині у великих дозах — отрута. Казав [доктор] мені приймати миш’як; я стала його приймать, і мені стало лучче (Л. Укр., V, 1956, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 723.