МОВЧА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовчу́н. Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу. То тепер він став — мовчальник! Як не крийте — ні гу-гу! (С. Ол., Вибр., 1957, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 771.