МОГОРИ́ЧНИЙ, а, е, розм. Стос. до могоричу. В ділах "могоричних" Він дуже практичний. Безсовісний вкрай, Саливон Могоричний (С. Ол., Вибр., 1959, 279); // Який любить брати могоричі. Ох, який ти могоричний! (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 774.