МОЗОЛЯ́СТИЙ, а, е. Покритий мозолями. Народна мудрість.. твердить: ".Щастя не в повітрі в’ється, а мозолястими руками кується" (Хлібороб Укр., 8, 1967, 6); Пропозиції [про конфіскацію заводів і земель] делегати [Народних Зборів] зустріли громом оплесків, посхоплювались із місць і довго аплодували мозолястими долонями (Цюпа, Назустріч.., 1958, 145); * Образно. Те щастя тихе, мозолясте, босе, — Ох, чом же не судилося мені? (Фр., XIII, 1954, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 781.