МОЛОДНЯ́К, а, ч.
1. Молоді тварини. Тварини потомилися — посувались повільніше. Особливо молодняк увесь час відставав, і його доводилось підганяти (Гжицький, Опришки, 1962, 21); Тепер у нас [на птахофермі ] вирощується 75 000 голів молодняка птиці (Рад. Укр., 28.УІІІ 1959, 2).
2. Молоді дерева, пагони. Яблуні й черешні росли й посихали, пускали молодняки, як хотіли, між густими бур’янами (Н.-Лев., І, 1956, 410); Берези білі Зросли, стоять, високі та зміцнілі, І молодняк долину обгорта (Дор., Тобі, народе.., 1959, 81); Скоро й сіяти почнемо. В саду молодняк будемо підсаджувати з дядьком Гаврилом (Коп., Подарунок, 1956, 23).
3. розм. Молоді люди; молодь. Увіходити в розмову з таким досвідченим супротивником їм, по всьому видно — молодняку першого гуляння, було трохи боязно (Вас., II, 1959, 47); Я такий чоловік, та й бригада вся теж, хоч і молодняк.., а задніх не пасемо (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 788.