МОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Набувати молодшого вигляду, почувати себе молодшим. Сонце любо гріє, Зорі краще сяють. Люди молодіють — Долю величають! (Укр.. думи.., 1955, 390); Запорозьку зброю Виніс батько із комори, Розгляда, радіє. Приміряє… ніби знову Старий молодіє! (Шевч., І, 1951, 280); Я щоденно в труді молодію І дивлюся радіючи в світ! (Криж., Під зорями.., 1950, 10).
Се́рцем (душею́) молоді́ти — почувати себе молодшим. Співав [О. Вересай], похилий, нездужалий, Співав — і серцем молодів (Рильський, III, 1961, 137); Дивлячись на своїх бійців і командирів, він наче молодів душею (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 223); Се́рце (душа́) молоді́є — стає радісно на серці, душі. Ти знов оживаєш, надіє! Світліє душа, молодіє… (Фр., XIII, 1954, 85); Я хочу жить, щоб серце молоділо. Відчувши подих квітня запашного (Мур., Ідуть.., 1951, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 787.