МОЛОЖА́ВИЙ, а, е. Який має зовнішність молодої людини; який здається молодшим за свої роки. Хоч скроні вже срібляться, а з виду капітан ще моложавий, має здоровий колір обличчя (Гончар, Тронка, 1963, 149); Був Якубенко ще моложавий, дужий чоловік веселої вдачі (Кач., Зол. грамота, 1960, 12); // Такий, як у молодої людини. Обличчя Шестірного виступило ясне, моложаве, з білими вищиреними зубами (Мирний, І, 1954, 341); Його моложаве обличчя почало заростати густою бородою (Шиян, Партиз. край, 1946, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 789.