МОЛОЧКО́, а́, с.
1. Пестл. до молоко́, [1-а молодиця (до дітей):] Ондечки й хата наша.. Прийдем додому, здоїмо коровку, дам вам молочка (Крон., І, 1958, 483); — На тобі перепічку гаряченьку, з молочком із’їж (Горд., II, 1959, 24).
2. Особливий вид корму личинок бджіл, який є продуктом виділення залоз робочих бджіл. Маточна личинка [бджоли] весь час одержує від годувальниць те гостре, з кислуватим присмаком молочко, яким у перші три дні життя живляться всі без винятку личинки (Бджоли, 1955, 40).
3. Чоловіче сім’я в риб. У риб з цілком зрілими статевими продуктами при легкому натискуванні на черевце.. виділяється ікра чи молочко (Навч.-досл. робота.., 1956, 38); Ікру і молочко використовують для паштетів і форшмаку (Технол. пригот. їжі, 1957, 40).
4. Речовина, якою наливається зерно злакових під час достигання колосся. Остап перший примітив: вже молочко є, жито почне красуватися (Горд., II, 1959, 322); Не затверділо ще зерно, ледве молочко затужавіло, воском взялося, але їсти вже можна (Цюпа, Три явори, 1958, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 792.