МОЛІБДЕ́Н, у, ч. Широко застосовуваний у техніці твердий метал із сріблисто-білим блиском на зломі. З елементів шостої групи періодичної системи до металів належать хром, молібден і вольфрам (Заг. хімія, 1955, 586); Надра Вірменії містять невичерпні запаси молібдену, міді, свинцю, цинку, золота і інших цінних металів (Кой. Укр., З, 1967, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 784.