МОЛІЛЬНИК, а, ч. Той, хто молиться. Отець Василь.. тихим, злегка тремтячим голосом обернувсь до молільників (Стар., Облога.., 1961, 8); Збуджені погляди знатних молільників були вже не стільки звернуті до святих, скільки до нього [Врангеля] (Гончар, II, 1959, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 785.