МОНАРХІ́Я, ї, ж. Форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи — монарха. В лютому 1848 р. монархія була повалена у Франції (Ленін, 25, 1951, 72); // Держава з такою формою правління. Утворились [у Західній Європі на кінець XV ст.] сильні централізовані монархії, тобто держави з єдиним королівським урядом (Іст. СРСР, І, 1957, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 794.