МОНОКУЛЬТУ́РА, и, ж.
1. Вирощування на одному полі протягом кількох років однієї сільськогосподарської культури. Дехто вважає, що спеціалізація [сільськогосподарського виробництва] потребує монокультури або розведення лише одного виду тварин. Це, звичайно, неправильно (Колг. Укр., 2, 1961, 7).
2. Єдина сільськогосподарська культура, яку сіють, вирощують у певній країні або в якомусь районі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 796.