МОНОПЛА́Н, а, ч. Літак або планер з однією парою крил, розташованих в одній площині. — То будемо моноплан будувати? (Вас., II, 1959, 227); Задеренчав пропелер, і моноплан, знявшися вгору, зробив над юрбою красиву дугу (Донч., І, 1956, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 796.