МОР, у, ч. Пошесна смерть; пошесть. Мор, голод і війна-то страшні людоїди (Бор., Тв., 1957, 159); За батьком пішли всі — мати, сестра, два брати. Всі вони померли, коли після лютої зими закотився до Остра мор (Скл., Святослав, 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 799.