МОРЕПЛА́ВНИЙ, а, е. Стос. до мореплавання, пов’язаний з ним. Мореплавна наука; // Здатний плавати та зберігати маневреність у будь-яку погоду. Всі катери, які побудовані за принципом глісування, мають одну велику хибу — вони недостатньо мореплавні (Наука.., 11, 1962, 36); // Признач. для мореплавання. Турки та звільнені бранці котили діжки хліба і соломахи, солонини і здобичі, тягли лантухи, тюки й різне мореплавне приладдя (Тулуб, Людолови, II, 1957, 184); Мореплавна карта.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 802.